У цій збірці представлені оповідання Володимира Діброви, написані у період з 1980 по 2008 роки. Їх об’єднує місце дії – Україна. Тут, як і по всьому світу, люди в трагічних ситуаціях часто поводяться, як комічні персонажі, і навпаки. Такі випадки неможливо вигадати. Звідси й назва – «Правдиві історії».

Це - «роман-подорож» сучасного українського письменника Володимира Діброви. На початку твору його головний герой, потрапивши на свято міста, піднімається Андріївським узвозом. Там він опиняється в критичній ситуації, непритомніє і ніби подорожує в бік дитинства.

Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ’я? Звідки взялись тамплієри на берегах Дніпра? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ ст.? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована леґенда про Грааль? Чи й справді українці — це «селянська нація»? В чому різниця між демократією і хамократією? В чому полягав модерний «український проект» і чи вдалося нам й

До «Вибраного» однієї з кращих українських поетес ХХ — ХХІ століття увійшли вірші з книжок «Травневий іній», «Дириґент останньої свічки», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», з неопублікованої дитячої книжки «Весняна акварель», нові вірші та поетичні переклади.

Ця книжка представляє історію багатолітньої дружби одного з найвидатніших мовознавців 20-го століття, провідного еміґраційного мислителя, критика й культуролога, професора Колумбійського університету в Нью-Йорку Юрія Шевельова-Шереха (1908–2002) та письменниці Оксани Забужко (1960 р. нар.). Їхнє листування 1992–2002 рр. супроводиться докладними коментарями О. Забужко, а також підбіркою з їхніх творів, які обговорюються в листах. На читача чекає не лише ближче знайомство з двома визначними культурними

Проза Катерини Бабкіної легка й вигадлива, стилістично майстерна, часом наївна, іноді - епатажна. Межа між химерністю й психологізмом у її творах не однозначна. Будь-яка річ може виявитись знаком, у будь-якому домі одного дня через дошки підлоги може прорости очерет.

Баркарола [barcarola  італ. від barca — човен] — «пісня венеційських годольєрів» або «пісня на воді» — жанр ліричної п’єси, пісні в характерному розмірі, з «коливальним» рухом мелодії та відтінком меланхолії та мрійливості. Словник іншомовних слів

БЖД - це «безпека життєдіяльності», нехитра наука про те, як за будь якої скрутної ситуації вийти сухим із води. І коли у фіналі роману його головний герой, переживши чимало веселих та сумних пригод, раннім ранком стоїть на березі моря, безконечного, пре красного, грізного, то читач розуміє, що насправді БЖД - це щось куди складніше. Герої роману хочуть не «виживати», а жити по справжньому, жити, відчуваючи всім своїм єством повноту цього світу, у закинутому в безвість мегаполісі, котрий був колись симво лом українського урба

Тут і тепер неможливе без там і тоді. Навчитися жити сьогодні - це і є «Післявчора». Героїня повісті, молода імпульсивна режисерка Кіра Буцім, саме тим і займається протягом історії, встигаючи також любити, слухати, спостерігати, дуркувати, стирати кедами асфальт великих міст, відділяти власні зерна від плевел і відчувати себе то щасливою, то нещасливою.